Природний oб'єкт, що має наукову, естетичну, рекреаційну та історико-культурну цінність.
Упродовж 500 років (IX-XIV ст.), в епоху Руси-України і Галицько-Волинського князівства на цьому місці існував княж-град Тустань, історія якого творилася багатьма поколіннями русичів-українців.
У XIII ст. тут проходив трансконтинентальний (так званий шовковий) шлях з Китаю в Португалію. Тустань, що стояла на цьому шляху, була одним з основних пунктів торгівлі галицькою сіллю. Археологічні дані та писемні документи свідчать, що Тустань виконувала роль митниці з IX до середини XV століть.

Урицькі скелі, на яких містилася наскельна фортеця, є рідкісним пам’ятним об’єктом, де поєднуються природа з історією, археологією і культурою. Комплекс пісковиків і прилегла до них територія служить базою геологічних, палеозоологічних, флористичних і ліхенологічних спостережень та наукових досліджень.

Назву гори Парашка пов’язують з ім’ям дочки князя Святослава, яка хотіла втекти від убивць Святополка і сховалась на вершині гори біля Сколього. Однак і там не минула її смерть: дівчина загинула від меча, а народ назвав гору її ім’ям – Парашка.
В іншій легенді говориться, що Парашка була дочкою воєводи в Уричі. На Урич напали татари, пограбували замок, а всіх людей, в тому числі й надзвичайно гарну дівчину, взяли з собою. Воєводи в замку у цей час не було, але коли він приїхав зі своїми ратниками, то наздогнав татар біля підніжжя високої гори.
Відбулася жорстока битва, під час якої загинула молода дочка воєводи, а гора з того часу отримала назву “Парашка”.

Гора Парашка є найпопулярнішою височиною серед туристів – звідси можна побачити мальовничі краєвиди, які вражають своєю красою.
Геологічні породи, якими складена гора, – м’які, легко піддаються вивітрюванню, тому вершина має заокруглену форму. Цікавими є й рослинні угруповання г. Парашки, так на полонині зростають червонокнижні види, зокрема представники родини зозулинцевих.

Унікальні природні умови Сколівських Бескидів, як і Сколівщини в цілому, доповнюються значною кількістю джерел підземних екологічно чистих вод різноманітних типів (питних і мінеральних). Деякі з виявлених родовищ і джерел мінеральних вод добре відомі й використовуються, але більша їх частина тільки зафіксована і потребує більш детального геологічного та бальнеологічного вивчення з метою оцінки можливостей їх практичного використання.